ВІДГУК наукового консультанта Ставнюка Віктора Володимировича на дисертацію Ніколаєва Миколи Ілліча «Просопографія політичної та культової еліти Ольвії Понтійської V ст. до н. е. – І ст. н. е. (на основі синхронізації епонімного каталогу IOSPE. I2. 201)», подану на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук зі спеціальності 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни
Історія античної греко-римської цивілізації в географічних межах сучасної України була, є і й надалі залишатиметься одним із актуальних напрямків для вітчизняної науки. Одним із перших (чи навіть і першим) з давньогрецьких поселень у Північному Причорномор’ї є Ольвія; є вона й однією з найбільш досліджуваних. Проблемами ольвійського поліса переймаються дослідники з багатьох країн світу: Греції і Франції, Румунії і Німеччини, Великої Британії і Росії. Цей перелік можна була б і продовжувати. Важливо, одначе, зауважити, що серед дослідників Ольвії, та й всього Північного Причорномор’я є й наші, українські науковці. Надзвичайну роль уже кільканадцять десятиліть поспіль відіграють тут вітчизняні археологи. Завдяки їх, першою чергою, зусиллям історична наука збагачується все новими артефактами, але й пам’ятками писемними. З останніми ситуація у вітчизняній науці склалася дещо навіть і парадоксальна. Читають їх, тлумачать, коментують дослідники, головним чином, не з України. Цьому є й пояснення, проте вони, – пояснення ці, – ситуацію на краще не змінюють. Мусимо констатувати, що писемні джерела, які здобуваються вітчизняними дослідниками, читаються і використовуються для вивчення історії нашого українського Надчорномор’я за античної доби і в контексті античної цивілізації та її так званої «варварської» периферії дослідниками не з України.
Одним з небагатьох винятків є дослідження, що їх уже давно провадить М. І. Ніколаєв. Добре обізнаний в усьому комплексі джерел з історії Ольвії, він однаково успішно працює і з пам’ятками матеріальної культури на загал і з джерелами писемними, у т. ч. й епіграфічними, до числа яких належить і добре відомий всім антикознавцям IOSPE. I2. 201. Його прочитання утруднюється значною фрагментованістю тексту, що спричиняло різночитання і різнотлумачення того, що усе ж прочитати вдавалось. Поміж тим, дані, що містяться в цьому документі, можуть суттєво вплинути на ситуацію з дослідженням ольвійського поліса як такого, а також і в контексті історії античної цивілізації загалом, у т.ч. і з перспективами реконструкції історії політичної, культурної, соціально-економічної тощо. Розуміння цього факту подвигало немало дослідників (і при тому із світовими іменами) використати прочитані імена для з’ясування просопографічної ситуації в Ольвії упродовж майже півтисячі років. Намагання їх, одначе, постійно обмежувалися проблемою розуміння цієї пам’ятки, сприйняття її в діахронному а чи в синхронному значенні, і завершилися вони майже одностайною констатацією істориків неможливості станом на сьогодні дійти цілком певних висновків щодо цього.
Там, де зупинилися, вичерпавши традиційні методи дослідження, історики, – звідти розпочав свої пошуки математик. М. І. Ніколаєв запропонував розуміти IOSPE. I2. 201 як математичну матрицю, яка може бути піддана, відповідно, певній алгоритмізації. Результат виявився вражаючим, що визнають провідні фахівці з різних країн світу. Несуперечливі висновки, зроблені з цього дослідження, дозволяють і дійсно потрактовувати IOSPE. I2. 201 як епонімний календар, подібний до відомих його відповідників з інших грецьких полісів. Для дослідження історії античного Мілета, так само як і античних Афін, вони зіграли роль надзвичайну. Слід очікувати, що таку ж роль інформація, зрозуміла як список архонтів-епонімів, зіграє і для реконструкції політичної, соціально-економічної, культурної історії Ольвії – одного з найзнаменитіших осередків античної греко-римської цивілізації у нашому Надчорномор’ї, для розуміння у тому числі й широкого кола питань взаємин полісної цивілізації та її периферії.
Таким чином, докторська дисертація Ніколаєва М.І. «Просопографія політичної та культової еліти Ольвії Понтійської V ст. до н. е. – І ст. н. е. (на основі синхронізації епонімного каталогу IOSPE. I2. 201)» розв’язує важливу наукову проблему, виконана на належному рівні і становить цілісне, завершене наукове дослідження, у якому досягнута окреслена мета, реалізовані поставлені завдання. В цілому, докторська дисертація Ніколаєва М.І. відповідає усталеним вимогам, заслуговує на позитивну оцінку та рекомендується до захисту на спеціалізованій вченій раді Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України.
Науковий консультант доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків історичного факультетуКиївського національного університету імені Тараса Шевченка В. В. Ставнюк
(Публікується з люб’язного дозволу проф. В.В. Ставнюка)